Скільки дерев згоріло, чи багато території заміновано та коли відновиться ліс на Харківщині

На території Савинської громади розташовані два лісництва – Савинське та Норцівське. Сергій Вакуленко працює лісничим у Савинському. Сам він із села Залиман, яке перебувало під окупацією лише місяць. До звільнення більшої частини Харківщини у вересні всі три села Залиманського старостинського округу росіяни постійно обстрілювали.

До квітня родина Вакуленків сиділа в сирому холодному підвалі. Потім дружина з дітьми виїхали, а сам Сергій залишався вдома до червня. Виїхав після того, як розбили їхній дім. Двір згорів, бо його обстріляли з вертольотів. Додому чоловік повернувся у вересні, почав працювати в лісництві. Зараз із родиною живе у батьків у тому ж Залимані.

Савинське лісництво

Сергій Вакуленко не хоче залишати громаду, все життя провів тут. Дід працював у Норцівському лісництві, там і жили. Сергій, який працює у Савинському лісництві з 2010 року, пам’ятає ділянки, які в школі висаджували з однокласниками. Зараз ліс дуже постраждав, багато території вигоріло.

Площа Савинського лісництва – 4400 гектарів, розміновано та обстежено лише 20 відсотків. Орієнтовно пошкоджено вогнем приблизно 2000 гектарів, і цей ліс сам не відновиться, бо це хвойні насадження. Треба проводити заходи з ліквідації захаращення, нарізати борозни, підготовлювати ґрунт та насаджувати нові дерева, пояснює лісничий. З цих 2000 гектарів соснових насаджень 1711 – ландшафтний заказник місцевого значення «Савинська лісова дача».

– Вона вся згоріла, ми втратили цілу екосистему лівобережжя Сіверського Дінця. Втрачено багато червонокнижних тварин і рослин. Звірів зараз мало, вони перейшли в інші місця. Який звір вернеться, коли немає домівки? Як люди, так і звірі, всім потрібна домівка, – розповідає Сергій Вакуленко.

Майстри лісу фіксують збитки, завдані окупантами, та передають інформацію правоохоронним органам. Велика проблема зараз – замінування. У Савинській громаді ліс займає великі площі, люди живуть поруч з ним і звикли постійно туди ходити. Змінити цю звичку складно, навіть незважаючи на те, що тепер це небезпечно для життя та здоров’я.

Розмінування лісових територій почали одразу після звільнення громади, але процес це доволі повільний через декілька причин. По-перше, це дуже важка робота. Великі площі сильно заміновані. Це не вулицю продивитися або будинок, у лісі є де заховати вибухівку. Як пояснює Сергій Вакуленко, взимку вести роботи саперам заважав мерзлий ґрунт – за технікою безпеки працювати на ньому не можна. Навесні та влітку все зелене, у траві та за листям нічого не видно, тож шукати вибухонебезпечні предмети ще складніше.

По-друге, першочергове завдання для саперів зараз – розмінування критичної інфраструктури, бо в населених пунктах на деокупованих територіях люди ще залишаються без світла, газу. Тож очевидно, що спочатку треба повернути їм електропостачання, а потім уже зосереджуватися на розмінуванні інших об’єктів.

– Тому ми всіх закликаємо не ходити до лісу, там майже пів року йшли бойові дії, там страшне робиться. Заміновані дороги, багато нерозірваних снарядів після обстрілів. Якщо відверто, навіть лісничим страшно. І я боюся, у мене двоє малих дітей. Але громаді потрібні дрова, будівельний ліс – на мости, покрівлі, тому ми йдемо, бо ми на роботі, – зазначає Сергій Вакуленко.

Роботі із заготівлі дров та лісу передує обстеження ділянки працівниками ДСНС. Хоча може трапитися й так, що навіть після обстеження знаходять небезпечні предмети або розтяжки.

Дрова заготовляють лише на обстежених ділянках. Їх у громаді до нового року було дві, а зараз отримали дозвільні документи ще на одну. Беруть ділянки, що найбільше постраждали від військових дій, де є засохлі, пошкоджені мертві дерева.

Зараз лісничих хвилює питання, як налагоджувати роботу влітку, коли настане пожежонебезпечний період. Якщо ліс загориться, то через мінування території не зрозуміло, що й робити. До війни у Савинському лісництві була своя пожежна охорона, яка здійснювала виїзди, локалізовувала пожежі найменшими площами. Якщо за рік пів гектара або гектар лісу згорав, то це вважалося багато. Були роки, що й узагалі пожеж не було, бо пожежна охорона працювала на високому рівні. Зараз у лісництві працює дві людини.

У березні в Харкові відбулося виїзне засідання Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України, на якому обговорили найгостріші екологічні проблеми Харківщини. На ньому про важку ситуацію саме з цього питання розповідав начальник Північно-Східного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Олександр Лисенко. Він повідомив, що внаслідок збройної агресії рф Ізюмський, Куп’янський та Вовчанський лісгоспи практично втратили все своє технічне обладнання. Наразі необхідна техніка, аби працювати влітку в найбільш пожежонебезпечний період.

Ізюмське лісове господарство

До складу Ізюмського лісгоспу, крім Савинського, входять ще 14 лісництв. Під окупацією були всі, крім Андріївського і частини Високобірського. На території ще двох, Барвінківського та Берестянського, велися бойові дії.

Від лісових пожеж постраждали майже всі лісництва, найбільше – Савинське, Червонооскільське, Ізюмське, Піщанське, Придінецьке та Артемівське. Як розповідає директор Ізюмського лісгоспу Павло Домашкін, навіть приблизно оцінити масштаби лісових пожеж немає можливості: все заміновано. Лісовими пожежами було охоплено десь 30–40 тисяч гектарів – це близько 40 відсотків від масиву. «Наразі опрацьовано 600 гектарів лісу – ми пройшли, подали інформацію до екологічної інстанції», – говорить керівник лісгоспу. 

– Чим наш край відрізняється від Сумщини чи Полтавщини? Тут окупанти перебували пів року, на останній момент їх було більше 20 тисяч. Вони жили в лісі, облаштовували собі побут. Лінія фронту розташовувалася недалеко, наші захисники робили все, щоб ворогам було некомфортно на українській землі. Тож там, де стояли, вони мінували все, щоб ніхто не підійшов. Розставляли ловушки, міни – протитанкові, протипіхотні. У них було багато ротацій, тож я думаю, що росіяни мінували по багато разів: прийшли одні – замінували, прийшли інші – теж замінували… Снаряди нерозірвані валяються – це одна небезпека, а інша – міни. Я розмовляв із саперами – в Ізюмському районі є весь арсенал, навіть такі міни трапляються, які сапери бачать уперше в житті, – розповідає Павло Домашкін.

Тому ходити до лісу ще довго буде вкрай небезпечно. Про це треба постійно нагадувати, каже директор лісгоспу, бо люди, на жаль, не завжди відповідальні. Працівники лісгоспу фізично не можуть контролювати кожного бажаючого піти або поїхати до лісу, бо їм також заборонено знаходитися на територіях, де є потенційна мінна загроза. Якщо, наприклад, людина власним авто поїхала до лісу, ті, хто буде намагатися її зупинити, також можуть підірватися.

– Люди отримують травми або гинуть щотижня. Був випадок, коли 4 людини на авто підірвалися на протитанковій міні. Ми розповідаємо, пояснюємо, але хтось хоче прогулятися, хтось – подивитися, де стояли окупанти у бліндажах, хтось за дровами йде. Люди розслабилися, бо війна відійшла десь далеко, вони не відчувають загрози – йдуть і гинуть. А загроза і війна нікуди не поділися, – підкреслює Павло Домашкін.

Дехто нехтує небезпекою, бо вважає, що буде уважним та обережним, тому обов’язково побачить можливі небезпечні предмети. Цим самовпевненим директор лісгоспу радить згадати, що ворог мінував територію не для того, щоб небезпечні предмети побачили, а щоб нести смерть чи каліцтво. Окупанти мінували так, щоб навчені військові не помітили й підірвалися, то що ж говорити про «уважність» цивільних?

Обстеження територій іде дуже повільно, до того ж спочатку сапери розміновують ті ділянки, які потрібні для існування Ізюмського лісгоспу. Він зараз у дуже складному економічному становищі. До війни в господарстві було 260 працівників, зараз залишилося 220, а виходять на роботу лише 85. Майже вся лісова охорона призупинена, бо не можна вивести людей на обходи території, де вони працювали раніше, через мінну небезпеку.

– Збитки, які завдали окупанти лісам Харківської області, це навіть не мільярди, якщо рахувати шкоду середовищу, екології, економіці. Я навіть не уявляю, яка це сума. Кожна згоріла деревина коштує певну суму, це все обчислюється з урахуванням того, що вона росте десь 80 років. Частину масиву ми вирубуємо, потім садимо – і так постійно. Розумієте, які це збитки, згоріло ж напрацювання багатьох десятиліть? А ліс – це ще й водоохоронні функції, і ґрунтозахисні, – пояснює Павло Домашкін.

На запитання, скільки десятиліть наш ліс буде відновлюватися, керівник Ізюмського лісгоспу теж не має чіткої відповіді. Спочатку території треба розмінувати, потім спиляти та кудись діти непридатну деревину. А куди її дінеш – вона горіла, в ній багато всіляких уламків, осколків, тож у переробку не годиться. Далі треба нарізати борозни, виростити посадковий матеріал, потім за висадженими деревцями треба доглядати… Скільки часу це займе та скільки буде коштувати, наразі визначити важко.

– Це дуже дорого, дуже довго та дуже складно. Але все одно ми будемо це робити, будемо відновлювати наш ліс, – наголошує Павло Домашкін.

У Харківській області почали висаджувати ліс

Загальна площа лісів Харківщини становить майже 420 тисяч гектарів. Потенційно небезпечними та тими, що потребують розмінування, залишаються 170 тисяч гектарів. Через це неможлива ретельна перевірка угідь та встановлення фактів пожеж, незаконних порубів і стану деревини. Наразі розміновано 616 га.

За попередніми підрахунками, від полум’я могли постраждати понад 20 тисяч гектарів лісу. Збитки можуть сягати 100 мільярдів гривень. Наразі точні суми встановити неможливо через мінну небезпеку на території лісів та наближеність до зони бойових дій.

За даними ХОВА, станом на кінець березня 2023 року встановлено 136 займань у лісах Харківщини. З них – 105 у результаті дій окупантів. Найбільшої шкоди ворог заподіяв Ізюмському, Куп’янському, Вовчанському та Чугуєво-Бабчанському лісовим господарствам. Окрім спалених насаджень, окупанти знищили майже всю протипожежну техніку й обладнання.

Але, незважаючи на важку ситуацію, у регіоні вже почалася робота з відновлення лісових насаджень. За інформацією Харківської ОВА, цієї весни в Харківській області планують висадити щонайменше 1,2 мільйона сіянців деревних порід, зокрема сосни звичайної та кримської.

У межах президентської програми «Зелена країна» у березні близько 556 тисяч саджанців висадили в Жовтневому, Зміївському та Гутянському лісових господарствах.

PS За даними ХОВА, під тимчасовою окупацією в Куп’янському районі залишаються понад 7 тисяч гектарів лісів Харківської області.

Важливо!

Якщо ви побачили в лісі небезпечний предмет, треба відійти на безпечну відстань, зателефонувати за номером 101 та вказати приблизні координати. Далі – робота працівників ДСНС. Якщо є можливість, можна «відмітити» місце, наприклад, зробити якісь знаки на дереві. Однак краще не ходити зараз до лісу, щоб не наражатися на небезпеку.

Нагадаємо, що у Харківській області окупанти могли спалити близько 20 тисяч гектарів лісу. Але в регіоні вже почали відновлювати лісові насадження.

У трьох лісгоспах висадили 556 тисяч саджанців, а учні ліцею Краснокутської громади - 5 тисяч саджанців сосни.