У тісній співпраці з жителями: як налагоджена робота у Новопокровській громаді

На початку війни жителі Новопокровської громади одразу об’єдналися, щоб разом вирішувати нагальні питання своїх населених пунктів. Той період був піком такої усвідомленої співпраці влади та громадян. Але наразі можна сказати, що побачивши результати, люди продовжують рухатися у цьому напрямку.

Очільниця Новопокровської громади Олена Слабінська відверто каже, що пишається жителями.

- Одразу 24 лютого 2022 року люди об’єдналися та патрулювали вулиці своїх населених пунктів, щоб запобігти правопорушенням та крадіжкам. Звичайні жителі, мисливці, футболісти наші – всі об’єднувалися. Також місцеві жителі самі пішли на пункти видачі гуманітарки, бо всі магазини були зачинені. Робили все – організовували процес, розвантажували, роздавали, - розповідає Олена Слабінська.

Ті, хто виїхав із громади, намагалися допомогти вирішити проблеми з медикаментами, дитячим харчуванням. Бо батьки приходили і казали, що немає чим годувати дітей, ніхто ж багато не запасав.

- Саме завдяки цій єдності громади ми змогли достойно пережити той важкий час. Не було у нас людей, яких покинули, які не мали їжі чи ліків. Просили всіх сповіщати, якщо залишилася сама людина похилого віку або хвора і їй потрібна допомога. Треба – принесемо, привеземо. І тут надзвичайний внесок саме жителів громади у цей процес, - каже Олена Слабінська.

Наразі разом громада вирішує одне з важливіших питань – забезпечити дітям нормальне дитинство. Багатодітна мама Карина Аврамич народила третю дитину вже під час війни. Про себе каже, що вона звичайна мешканка громади. Майже два роки жінка займається волонтерством, допомагає саме дітям, бо потреби цієї категорії їй близькі та зрозумілі.

- Ми дуже часто контактуємо із селищною радою, тож можу точно сказати – тут завжди підтримають будь-яку корисну для громади ідею. Зараз у мене мета – долучати якомога більше фондів для допомоги дітям, в тому числі міжнародних, - розповідає Карина.

Юлія Касаткіна до війни жила у Харкові, а потім повернулася у рідну громаду і зараз працює заступницею директора місцевого Центру культури та дозвілля. У них багато різних гуртків та активностей для дітей, але цього все одно замало, бо дітям через навчання онлайн недостатньо спілкування. Та й нормальний психологічний стан їм постійно треба підтримувати.

Бібліотекар центру дозвілля Тетяна Чернова, яка також веде гурток, розповідає, що вони намагаються багато уваги приділяти саме розвитку та здоров’ю дітей, бо їм припало зростати під час війни.

Громада намагається підтримувати центр дозвілля – і не лише фінансово. А ще допомагають ті самі активні батьки, які, наприклад, своїми руками роблять якесь приладдя для гуртків або ведуть гуртки.

- Не у кожній громаді для дітей працює стільки гуртків та секцій, як у нашій. Робимо все можливе, щоб їх функціонувало якомога більше, бо діти не мають можливості відвідувати школу, тож потребують інших варіантів для спілкування та організації дозвілля. Звісно, з урахуванням всіх вимог безпеки, - розповідає Олена Слабінська.

Вчителі Новопокровської громади своїм головним завданням вважають розвиток та навчання школярів. Але вони не обмежують його вирішення лише професійним обов’язком, бо, як кажуть самі, вони не лише фахівці, а й місцеві мешканці. Тож їх турбує все, що пов’язане з життям у громаді.

Багатьох педагогів хвилює організація дозвілля дітей та підлітків. Заступниця директора Новопокровського опорного ліцею Оксана Деговцова розповідає, що навчальному закладу допомагають різні благодійні організації, зокрема з технікою. Завжди надає підтримку громада, а також небайдужі батьки, за що ліцей їм дуже вдячний.

- Єдина велика проблема – немає обладнаного за усіма вимогами сховища, куди можна було б завести дітей та розпочати офлайн-навчання. Зараз громада шукає варіанти, як вирішити цю проблему, - каже заступниця директора ліцею.

Багатодітний батько Олександр Рало – один із тих самих небайдужих батьків. Він працює у великій ІТ-компанії. Його мрія – вже найближчим часом залучати у Новопокровку якомога більше молоді, щоб вона тут жила та працювала. Тож чоловік впевнений, що треба робити усе можливе для розвитку громади. Наприклад, допомагати освітнім закладам у навчанні та вихованні дітей, підтримуючи їхню матеріальну базу.

- Зараз йде організаційна робота зі створення спортивного хабу, щоб об’єднати дітей від 10 до 18 років. У своїй громаді ми вважаємо футбол спортом номер один. Наприклад, наша дитяча команда, а це приблизно 60 дітей, бере участь та перемагає у багатьох змаганнях, виступає разом із найкращими командами області. Але є велике питання зі спортивними майданчиками. Їх оновлювали багато років тому, а там щодня збираються діти. Селищна рада розуміє необхідність розвитку дитячого спорту, зокрема футболу, тож ми вирішуємо всі проблеми разом, - розповідає Олександр Рало.

Люди похилого віку мають досвід, який завжди може бути корисним. Тож їхня активність – це одна із складових добре налагодженої співпраці місцевої влади та населення, впевнені у Новопокровській громаді. Тут пенсіонери завжди на контакті із селищною радою і раді долучитися до спільної роботи.

Пенсіонерка Валентина Підіприголова розповідає, що все життя працювала у громаді, була депутатом і зараз хоче бути корисною. Тож завжди радо відгукується на запрошення допомогти, наприклад, у волонтерській роботі.

- Зараз мені 67 років, вже не працюю, але хочу брати участь у житті громади, хочу чимось допомагати. Тому коли гукають щось робити, завжди відповідаю: «Так». Дуже вдячна молоді, що не забувають запрошувати, - розповідає вона.

Пенсіонер-чорнобилець Володимир Будзинський також активно співпрацює із селищною радою, зокрема займається волонтерською діяльністю – розвозить гуманітарну допомогу тим, хто сам не може прийти по неї. Чоловік згадує, як активно на початку повномасштабного вторгнення населення Новопокровки організувалося, щоб забезпечити патрулювання у населених пунктах. Тоді була вкрай складна ситуація, але люди самі домовилися, як краще налагодити чергування та контролювати ситуацію з безпекою.

- Ніхто нікого не змушував це робити. Ми самі хотіли, щоб у селищі було безпечно, бо ми тут живемо, тут наші родини, - розповідає Володимир Будзинський.

Ларисі Грошевій 77 років. Вона досі працює, тож, як каже сама жінка, коли йде на роботу чи у магазин, обов’язково зайде до селищної ради. Питання, які хвилюють жінку, можуть бути різними, але вона впевнена, що їх треба обговорювати та вирішувати. Наприклад, це дозвілля молоді, яка іноді порушує порядок, або орендна плата за паї, яку жителі громаді перестали отримувати від місцевого фермера.

Війна триває, проблеми залишаються, навіть накопичуються. Але це не привід складати руки чи жалітися, впевнені у Новопокровській громаді.

- Життя через війну не стало легше, але після зими та весни 2022 року ситуація, скажімо так, якось вирівнялася. Працюють магазини, налагодилося транспортне сполучення, люди призвичаїлися до нових умов життя. Тобто це вже не початок війни, коли люди проявили свої найкращі якості та уміння працювати разом, щоб вирішувати спільні проблеми. І зараз вкрай важливо зберегти це вміння працювати разом на спільну користь, цю згуртованість, бо саме вони забезпечують найкращий результат, - впевнена голова Новопокровської селищної ради Олена Слабінська.